Карта Азовського моря: складена з описів 1872-1895 років / Вид. Глав. Гідрогр. Упр. Морськ. Мін-ва
Азовське морське пароплавство — одне з важливих транспортних підприємств України, історія якого бере початок від 1 грудня 1871 року, коли було затверджено статут товариства «Азовське пароплавство». Ініціатором його створення став таганрозький купець першої гільдії Я. Поляков, якого підтримав брат С. Поляков, відомий на той час діяч у галузі залізничної промисловості. Серед інших судноплавних компаній Азовського моря це товариство посідало середні позиції як за кількістю суден, так і за обсягами перевезень. Згодом, придбавши в Англії чотири нові вантажопасажирські пароплави, воно почало успішно здійснювати пасажирські перевезення Азовським і Чорним морями.
У роки Першої світової війни більшість цих суден увійшла до складу Чорноморського флоту Російської імперії. Бурхливий розвиток підприємства наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття був призупинений світовою, а згодом і громадянською війною що охопила колишню Російську імперії. Товариство втратило свої судна. Багато з них брали участь у воєнних діях 1920–1921 років у складі червоної та білої Азовських морських флотилій. Відновлення підприємства розпочалося наприкінці 1920-х – у першій половині 1930-х років У 1929–1930 роках флот почав поповнюватися суднами, переважно радянського виробництва, і до початку Другої світової війни налічував уже понад 60 суден різного типу. Управління пароплавства знаходилось в Ростові-на-Дону.
Із початком німецько-радянської війни майже всі нові судна були передані Чорноморському флоту ВМФ СРСР і використовувалися як тральники, допоміжні, госпітальні та транспортні судна. У повоєнний час Азовське морське пароплавство відновило діяльність одразу після визволення Ростова-на-Дону і Таганрога, маючи на той момент лише 2 буксирні катери та 3 несамохідні баржі. Надалі флот поповнювався повернутими з військового відомства і трофейними суднами, а з початку 1946 року – також новими суднами, збудованими не лише в Радянському Союзі, а й в Угорщині, Румунії та Польщі.
Після Другої світової війни торговий флот на Чорному й Азовському морях був повністю переоснащений і у 1953 році реорганізований у «Черноморське державне морське пароплавство». (ЧГМП) з управлінням в м. Одеса. До його складу входило, зокрема, Азовське управління ЧГМП у м. Жданов. Із подальшим зростанням кількості суден, обсягів перевезень і виходом у 1961 році на закордонні рейси це управління у 1967 році знову стало Азовським морським пароплавством.
Найбільшого розвитку підприємство досягло у 1970-х роках, коли його флот налічував 130 суден. У цей період нові судна надходили настільки швидко, що Маріупольська морехідна школа змушена була збільшити кількість учнів із 300 до 550 осіб, аби забезпечити підготовку необхідних кадрів. Разом із тим підприємство мало розвинену соціальну інфраструктуру: значний житловий фонд, гуртожиток, 5 дитячих комбінатів, санаторій-профілакторій, поліклініку, базу відпочинку, готель, побутовий комбінат і підсобне господарство з виробництва сільськогосподарської продукції.
На момент розпаду СРСР на підприємстві налічувалося 146 одиниць транспортного флоту: суховантажі, балкери, контейнеровози, танкери вантажопідйомністю від 3 до 30 тисяч тон, криголами, буксири та інші плавзасоби.
Керівники
- 1953–1967 – Передерій Олександр Харитонович (Азовське районне управління ЧМП)
- 1967–1978 – Недяк Леонід Павлович
- 1978–1988 – Шунін Лев Миколайович
- 1988–2000 – Бандура Анатолій Іванович
- 2000–2002 – Прусіков Сергій Вікторович
Від початку 1990-х років пароплавство опинилося на межі виживання. За десять років у компанії було списано і продано майже дві третини суден, переважно застарілих. Так, наприкінці серпня 2001 року було списано і продано на металобрухт за 600 тис. доларів судна «Сурен Спандарян» і «Леон Попов». Загальна кількість суден за кілька років скоротилася зі 130 до 50.
24 січня 2003 року рішенням Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України, за погодженням із Міністерством транспорту та Антимонопольним комітетом України, було достроково припинено договір оренди державного майна й організації орендарів Азовського морського пароплавства. Від того ж року підприємство офіційно є власністю донецької фінансово-економічної групи System Capital Management.
Сукупний борг підприємства перед бюджетами всіх рівнів станом на 1 січня 2005 року становив 27 331,8 тис. гривень (39-те місце за боргами серед підприємств України. Перебувало в процесі ліквідації.
Спецпогашення 125 років Азовському морському пароплавству
В 1996 році Укрпошта відзначила 125-річчя Азовського морського пароплавства спецпогашенням в місті Маріуполь, Донецька область.
Чорноморське морське пароплавство
Укладач – Вадим Коробка, кандидат історичних наук, доцент.
джерела:
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Азовське_торгове_пароплавство
- https://enu.org.ua/eng/a-eng/azovske-morske-paroplavstvo
- https://esu.com.ua/article-42776
- https://elib.rgo.ru/safe-view/123456789/234963/1/0K7QqDE2N19uXzAwMTQxNC5wZGY=