Історія пошти та поштових марок України охоплює періоди розвитку поштового зв’язку на її території за часів Київської Русі, Російської держави, Російської імперії, СРСР та сучасної незалежної України. Поштові марки почали використовувати у поводженні з середини XIX століття; спочатку це були австрійські та російські, а протягом більшої частини XX століття – радянські марки. Самостійні випуски мали місце від імені тимчасових державних утворень, окупаційних адміністрацій та деяких інших українських організацій. Україна є членом Світової поштової спілки (ВПС; з 1947 року).
З 1992 року виходять поштові марки незалежної України.
Рання історія
Історія пошти на території сучасної України веде свій початок з часів Київської Русі та налічує понад тисячу років.
У Київській Русі в X столітті існував «повіз» — обов’язок населення надавати коней «від табору до табору» для князівських гінців та слуг.
У XIII столітті з’явилися перші поштові станції, а до XV-XVI століть поштовий зв’язок встановився по всій Русі.
Подальший розвиток поштової служби на території Східної України пов’язаний із формуванням російської держави зі столицею в москві (українські міста були пов’язані з нею ямами (поштовими станціями)), а потім Російської імперії.
У Києві пошта бере початок з березня 1669 року, коли гетьман Лівобережної України Дем’ян Многогрішний підписав із московським урядом угоду, так звані «Глухівські договірні статті». Одна із статей цієї угоди передбачала «влаштовувати в малоросійських містах пошту на московський зразок». Через п’ять років почали приймати листи від населення, мали поштове подвір’я на Подолі, стайню на 40 коней. Однак поштова справа просувалося повільно і в кінці XVII століття зовсім занепала.
За часів Російської імперії
В 1725 Катерина I видала Указ про заснування поштового двору на Подолі, підпорядкованого міському магістрату.
На початку 1769 року Київську пошту передали у відання Московського поштамту. 21 серпня (3 вересня) 1775 року поштдиректор Борис Пестель написав листа до Київської губернської канцелярії, яким повідомлялося про указ Колегії закордонних справ щодо заснування у Києві поштової контори. У 1782 році контора була перетворена на губернський поштамт, який згодом перевели в Печерську фортецю, де знаходилися присутні місця, а потім знову повернули на Поділ.
У XIX столітті розвиток пошти в Російській імперії, включаючи Україну, зазнав істотних змін. Так, в 1827 були влаштовані пошт-диліжанси для перевезення пошти і пасажирів білоруським трактом від Санкт-Петербурга через Могильов, Київ і Житомир до Радзивілова. З 1852 був відкритий регулярний рух поштово-пасажирських диліжансів по лінії Москва-Харків.
Після поштової реформи 1830 року контора у Києві, у підпорядкуванні якої полягали повітові установи, мала другий клас і штат із 23 службовців. Перше міське поштове відділення відкрилося 1 червня 1840 року у Печерській частині міста. Як контора, так і поштамт неодноразово змінювали своє місце розташування. З 1850 року контора утвердилася на Хрещатику. Друге у Києві міське відділення відкрилося 2 грудня 1852 при міській Думі на Подолі. З кінця 1880-х років відкрилися відділення на Лук’янівці, Галицькому та Троїцькому ринках, на передмісті Деміївка. Газета «Паровоз» 11 квітня 1869 року писала про потреби в поштових послугах і повідомляла про місцезнаходження поштових скриньок у місті.
Перші поштові марки з’явилися на українських землях у середині ХІХ століття та були випущені поштовими відомствами Австрії (1850) та Російської імперії (1857).
У 1864 року в Російській імперії створили повітові земські управи з правом організації місцевої пошти . За час існування земських пошт у 1865—1917 роках усі земства видали 2427 марок, у тому числі в Україні 827 марок у 43 повітах та 15 цілісних речей у чотирьох повітах. Земства у Верхньодніпровському повіті на Катеринославщині та в Дніпровському повіті (Таврія) першими в Україні випустили поштові марки на початку 1866 року.
Перші у світі поштові марки видав уряд Великої Британії (1840), а на українських землях — Австрія (1850) та Росія (1857).
Земська пошта
Земська пошта – поштові служби, організовані в другій половині XIX століття більшістю земських управ Російської імперії для пересилання кореспонденції всередині повітів, а також для обміну кореспонденцією з державною поштовою службою.
Зачатки земської пошти виникли у середині ХІХ століття. Перша така пошта була організована у 1837 році у Вятській губернії при земських судах для доставки до сільської місцевості службової кореспонденції та підтримки постійного термінового повідомлення зі становими приставами.
Відповідно до «Положення про земських установах» від 1 січня 1864 року в Російській імперії було утворено земства — органи місцевого самоврядування. Прямий дозвіл влаштовувати пошти для перевезення приватної та іншої кореспонденції було офіційно надано земствам в 1870 указом Урядового сенату. Тоді цим скористалися мало хто. В 1871 були видані нові правила щодо установ земських пошт, які і стали основними, після чого почалося масове відкриття земських пошт. Одночасно їм надали право мати і свої поштові марки , але з тією неодмінною умовою, щоб ці марки за своїм малюнком не мали нічого спільного з марками державної пошти.
У каталозі «Земські поштові марки», виданому під редакцією Ф. Г. Чучина в 1925 і в деяких інших джерелах, зазначено, що перша земська марка з’явилася в Шліссельбурзькому повіті Санкт-Петербурзької губернії в 1865 році. Проте дослідник земських марок та автор низки статей про земську пошту Ю. Рудников, виходячи з архівних документів, довів, що пошту в Шліссельбурзькому повіті відкрили лише 1877 року. Очевидно, перша земська марка була випущена у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії 1 грудня 1866.
Земська пошта існувала майже в усіх повітах, але правом випуску марок користувалися лише 121 повітова земська управа; але деякі з них згодом призупинили подальший випуск поштових знаків, тож у 1888 році поштові знаки існували у 103 повітах. Згодом кількість повітів, що випускали земські марки, зросла. Деякі земства мали марки з талонами: при здачі листа від марки, що наклеюється, відрізався талон, на якому проставляли номер наклеєної марки, число, місяць і рік і розпис приймача. Деякі земства, замість купонів, пронумеровували марки. Земські управи, де пересилка була безкоштовна або оплачувалася готівкою, марок не замовляли.
Земські поштові служби, як й інші інші земські установи, було ліквідовано в 1918 році, після встановлення Радянської влади.
УНР та ЗУНР
Створена наприкінці 1917 — на початку 1918 року, в результаті Жовтневої революції та розпаду Російської імперії, перша незалежна українська держава — Українська Народна Республіка (УНР) — випустила перші українські марки з оригінальним малюнком, близько 130 державних марок з наддруком тризуба, а також 5 випусків карток. Малюнки для марок України того періоду виконали Г. Нарбут (вісім марок), М. Івасюк (шість марок), А. Середа (три марки) та Л. Обозненко (одна марка).
Наприкінці 1918 — на початку 1919 року у східній Галичині існувала самопроголошена незалежна держава — Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР), яка випускала власні поштові марки.
У роки Громадянської війни на території України проводились випуски знаків поштою оплати Кримського крайового уряду , Головного командування Збройними силами Півдня Росії , Управління Волинської землі та деякі інші.
УРСР та Карпатська Україна
Поштові випуски Української РСР виходили у 1919—1922 роках у вигляді наддруківок на марках та у 1923 році у вигляді поштово-благодійної серії Помгола. Надалі використовувалися поштові марки Радянського Союзу. 1947 року УРСР стала членом ВВС.
Випуски поштових марок у Закарпатській Україні простежуються з середини XIX століття, у тому числі в період нетривалої незалежності в середині XX століття, після якого пошта Закарпатської області стала частиною поштової системи СРСР , а з 1991 року – сучасної України.
Період другої світової війни
Під час Другої світової війни на 18 поштових марках Німеччини з портретом А. Гітлера, номіналом від 1 до 80 пфенігів, німці зробили 14 листопада 1941 надпечатку ньому. «Ukraine», а 1943 року зробили це ще на двох поштових марках.
Крім того, було випущено ще вісім марок тимчасових місцевих пошт, а також зроблено інші випуски або передруки, здебільшого з написом ньому. “Deutsche Hilfspost” (59 марок). Серед них були такі поштові марки та пошти (у дужках зазначений період звернення): в Сарнах (з 1 жовтня по 4 грудня 1941), в Олександрії (з 15 грудня 1941 по 16 травня 1942), у Вознесенську (з квітня по 30 червня 1942) і в інших п’яти у.
Після відступу радянських військ із Коломиї місцева українська влада «українізувала» одну радянську листівку (3 липня 1941 року). Частково окремі території України входили до рейхскомісаріату Остланд, для якого використовувалися власні поштові марки.
Незалежна Україна
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Київський художник Олександр Івахненко отримав від Міністерства зв’язку УРСР замовлення на виготовлення поштової марки, присвяченої цій події. Він запропонував кілька ескізів, які обговорювалися у Міністерстві зв’язку УРСР та Верховній Раді республіки. На одному з перших варіантів дівчина, яка символізує Україну, була одягнена в сорочку – туніку та босонога. Її запропонували «взути» в чоботи і замість червоної спідниці «вдягнути» плахту. У вінок було додано блакитну стрічку, через що синій фон марки змінили на золотистий. Напис на марці був: «Пошта УРСР» , проте під час підготовки малюнка до друку, її змінили на традиційну – «Пошта СРСР». Марка введена в обіг 10 липня 1991 року.
Наприкінці 1991 року Міністерство зв’язку СРСР , за участю представників республіканських міністерств, ухвалило, що 1992 року марки СРСР друкуватимуться з національними сюжетами. Кожній союзній республіці було дозволено представити чотири сюжети. Україна запропонувала відзначити ювілей українського козацтва та історика М. І. Костомарова, відобразити теми еміграції українців до Канади та народного мистецтва — національну вишивку.
1 березня 1992 року вийшли перші після проголошення незалежності марки України.
Вони були присвячені 500-річчю українського козацтва та 100-річчю першого поселення українців у Канаді. Автором цих марок також став Олександр Івахненко. Вони були надруковані офсетним способом у московській друкарні Держзнака на замовлення Державного комітету України зі зв’язку тиражем 2,5 млн екземплярів.
джерела:
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_пошти_України
- https://ru.wikipedia.org/wiki/История_почты_и_почтовых_марок_Украины
- https://ru.wikipedia.org/wiki/Земская_почта
- https://ru.wikipedia.org/wiki/Земская_марка