МХК Генерал-майор Сергій Кульчицький. Герої не вмирають! Героям Слава!

Герой України Кульчицький Сергій Петрович

Обставини загибелі: Загинув поблизу Слов’янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ (16 “жовтий”) Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу на п’ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя шістьох військовослужбовців НГУ: генерал-майора Сергія Кульчицького, полковника Сергія Бульдовича, майора Віталія Куриловича, капітана Сергія Кравченка, прапорщиків Валентина Білошкурського і Віктора Ліпського, та шістьох працівників спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області: старших лейтенантів міліції Петра Безпалька і Василя Семанюка, старшого прапорщика міліції Володимира Шарабуряка, прапорщика міліції Володимира Лисенчука, старшини міліції Петра Остап’юка, старшого сержанта міліції Віктора Яков’яка. Дивом уціліти судилося лише одному із членів екіпажу – другому пілоту капітану Олександру Макеєнку, який дістав тяжкі травми.

Указом Президента України № 544/2014 від 20 червня 2014 року, за виняткові військові заслуги перед Українською державою, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету України, присвоєно звання «Герой України» (посмертно).

Сергій Кульчицький народився 17 грудня 1963 року в місті Веймарі. Зараз це Німеччина, а тоді – Німецька Демократична Республіка, де на той час проходив службу його батько Петро Кульчицький, радянський офіцер, виходець із села Чорнокінці Тернопільської області.

У 1967 році батька перевели до Далекосхідного військового округу, тому дитинство Сергія та його молодшого брата Ігоря минуло у військових містечках різних гарнізонів. Це й визначило його майбутню професію, бо Сергій Кульчицький із дитинства мріяв стати військовим, як і батько.

Цікаво, що у 1979 році, після закінчення 8 класу, Сергій Кульчицький без відома батьків подав документи в Уссурійське суворовське військове училище, куди вступив і яке закінчив у 1981 році.

Після розпаду СРСР Кульчицький переїхав із сім’єю до України в  Тернопіль, де розпочав службу в Національній гвардії України, а з січня 2000 року служив у внутрішніх військах МВС України.

“Він завжди говорив: я народився не за кордоном, а на Тернопільщині. У нього це було в крові, в думках. Удома розмовляли українською мовою. Хоча все життя його батьки прослужили на Далекому Сході. Сергій чув українську мову, приїжджав у відпустку в Україну, кожні два роки вони прилітали з Далекого Сходу. Тато мама, Сергій і брат. Тут уся родина залишилася на Тернопільщині. Сергій любив цей край”, – ділиться спогадами вдова Надія Кульчицька.

З 24 серпня 2013 року йому надане військове звання генерал-майора.

Навесні 2014 року, в умовах початку російської збройної агресії проти України, генерал-майор Кульчицький брав активну особисту участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого з активістів Самооборони Євромайдану, – 1-го резервного батальйону Національної гвардії.

Разом із підготовленими ним резервістами вирушив у район проведення АТО. Від першого дня він був разом зі своїми солдатами, жив у наметі, їв солдатську їжу, бувало, сам і готував. Генерала Кульчицького солдати просто називали “Батею”, бо він для них справді був як батько.

29 травня близько 12:30 поблизу міста Слов’янськ, після розвантаження харчів на 4-й блокпост і проведення ротації особового складу, повертаючись із району гори Карачун, зазнав обстрілу з лісосмуги та був підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт “16”) Національної гвардії України, на борту якого був генерал-майор Сергій Кульчицький. Він особисто виконував ці польоти, щоб мати змогу самому отримати інформацію від бійців і підтримати їх морально. На той момент пост був в оточенні ворога, не було змоги підвозити БК наземним шляхом.

Під час падіння вертольота вибухнули паливні баки. Загинули 12 людей: шість військовослужбовців Національної гвардії, включаючи двох членів екіпажу, та шість представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ “Беркут”). Лише старший лейтенант, штурман екіпажу Олександр Макеєнко, залишився живим і в тяжкому стані був доправлений до лікарні до Харкова.

Справу батька тепер гідно продовжує син Сергія Кульчицького ― Валерій. Він служить в СБУ. Є у генерала і онук Олександр. Кажуть, дуже схожий на дідуся.

Меморіалізація

  • На місці загибелі екіпажу МІ-8 15.11.2014 встановили пам’ятний хрест, відслужили панахиду і вшанували Героїв хвилиною мовчання представники місцевої влади, військовослужбовці та місцеві мешканці.
  • Згодом батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, який генерал Кульчицький почав формувати із бійців Самооборони Майдану, надали почесне найменування “батальйон імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького”.
  • 29.05.2015 у м. Львові на площі перед в/ч 3002 йому відкрито пам’ятник-погруддя.
  • 16.03.2016 у м. Києві в Головному управлінні НГУ встановлено погруддя генерала-майора Кульчицького.
  • На честь Кульчицького перейменовано вулиці у містах Дніпро (2015), Кропивницькому, Вишгороді Київської області, Коростені Житомирської області, Мукачевому Закарпатської області (усі — 2016), Кременчуці Полтавської області, Києві (обидві — 2022).
  • Портрет Кульчицького розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у м. Києві (секція 1, ряд 7, місце 2).

джерела:

  • https://memorybook.org.ua/14/kulchicky.htm
  • https://vue.gov.ua/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
  • https://ukr.radio/news.html?newsID=101534
  • https://zahid.espreso.tv/novyny-ternopilschyny-pershiy-general-zsu-yakiy-zaginuv-na-viyni-z-rosiyanami-10-rokiv-tomu-ne-stalo-sergiya-kulchitskogo