Хто і коли заснував Маріуполь

Тривалий час між краєзнавцями Маріуполя не припиняються дискусії щодо питання: хто і коли заснував Маріуполь. З цього приводу існують три версії:

  1. Маріуполь засновано новоросійським губернатором Чортковим у 1778 році під назвою Павловськ (на честь цесаревича Павла, майбутнього імператора).
  2. Місто засноване в 1779 році греками-переселенцями з Криму. Але ж греки прибули в Приазов’я 6 серпня 1780 року і бути засновниками міста в 1779 році не можуть хоч би з огляду на хронологію.
  3. Місто засноване запорозькими козаками, як фортеця Кальміус в 1734 році, що стала центром Кальміуської паланки Нової Січі. Враховуючи те, що Запорозька Січ зруйнована в червні 1775 р., обидві попередні точки зору не можуть претендувати на об’єктивність.

Версії №1 та №2: 1778

До сьогодні, офіційною датою заснування вважається 1778 рік.

Відомості про Павловськ (Павлоград) з документів азовської губернської канцелярії дали підставу співробітниці Маріупольського краєзнавчого музею Рені Саєнко для визначення 1778 – роком заснування Маріуполя (Жданова). До цього висновку офіційною датою початку Маріуполя вважався 1779 р. Висновки краєзнавця були сформульовані в 1977 р. і сприйняті тодішньою міською владою за чисту монету.

Жданов

В 1948 році на честь Андрія Жданова було назване його рідне місто Маріуполь. Того ж року було випущено поштову марку, присвячену партійному діячу. Іменем Жданова називались чимало населених пунктів, вулиць, промислових об’єктів та освітніх закладів по всьому СРСР, в тому числі, і в Українській РСР.

марка №1308 СССР – Жданов Андрей Александрович

У 1988 році, у зв’язку з політикою Перебудови, діяльність Жданова була офіційно засуджена керівництвом КПРС, внаслідок чого більшість об’єктів, названих на честь нього, були перейменовані. 1989 року місту було повернуто колишню назву «Маріуполь».

200-річчя

Місцеві партійно-радянські структури 1978 р. влаштували помпезне святкування 200-річчя міста. Відбулося спецпогашення №3557 до річниці, випущено два конверти:

Пам’ятник А. О. Жданову

Будинок Жданівської міської ради народних депутатів

1778 – досі офіційно визнана “початкова дата” маріупольського міського літочислення. Щоправда, історик, перебуваючи під враженням відомостей про імперські містозасновницькі ініціативи, вдавала, що не помічає відомості про село Кальміус з діючою Свято-Миколаївською церквою, про які йшлося вище.

220-річчя

І, відповідно, Україна святкувала річниці спираючись на дату заснування – 1778.

Спецпогашення Укрпошта – 220 років м. Маріуполю на відповідному маркованому конвертів зам. 8-3344

225-річчя

Спецпогашення Укрпошта – Маріуполю 225 років на відповідному конверті зам. 3-3526

Версія №3: Домаха

Про «стародавнє місто Домаха», на місці якого побудований Маріуполь, і яке знали і не ставили під сумнів його існування укладачі «Описания городов и уездов Азовской губернии» (1782 р.), А.Скальковський («Хронологическое обозрение Новороссийского края», 1836 р.), Енциклопедичний словник видання Брокгауза і Ефрона, Г.Тимошевський («Мариуполь и его окрестности», 1892 р.), Д.Яворницький («История запорожских казаков». 1892 р.) „Українська Радянська енциклопедія” т.5 (1961 р.) „Радянська енциклопедія історії України” (1970 р.) „Історія міст і сіл УРСР. Донецька область” (1971 р.), А.Лисянський «Конец Дикого поля» (1973 р.). Не заперечує його існування і колега Л.Кучугури Р.Саєнко («Из истории основания города Мариуполя». 2002 р.). Правда, висловлює вона свою думку доволі обережно: «ґрунтуючись на деяких документах XVIII століття, можна припустити, що «місто» Домаха (також зустрічається назва: Адомаха) дійсно існувало в гирлі Кальміуса, на місці сучасного Маріуполя, але існувало задовго до появи тут запорозьких козаків» (вказана робота, стор. 8). Характерно, що саме слово місто вона бере в лапки і тим висловлює неприйняття його як міста в історичному значенні взагалі.

Стаття А.Чорногора «До історії заснування м.Жданова”, в якій він писав, що в 1500 році в гирлі Кальміуса був побудований зимівник Домаха. Зрозуміло, що побудувати його могли лише нащадки жителів Домахи, які були одним з розрізнених загонів козацтва, що зароджувалося. До цього слід додати свідоцтво А.Лисянського, який в книзі «Конец Дикого поля» повідомляє, що у самого гирла Кальміуса при впаданні в Азовське море в XVI столітті виникло запорозьке городище Домаха».

З метою захисту від нападу татар козаки, очевидно, відновлювали бастіони колишньої фортеці. Це можна побачити у вже згадуваних грамотах царя Федора Іоановича, де йдеться про «нове місто Кальміус» в гирлі Кальміуса.

Л. Кучугура в своїй статті справедливо пише, що «гирло річки Кальміус представляло для козаків важливий стратегічний пункт». Важливим стратегічним пунктом гирло Кальміуса було для Запорозької Січі і з економічної точки зору. Це визнавала і Р.Саєнко. У згадуваній вище статті вона писала, що поява запорозьких козаків на берегах Азовського моря була пов’язана з їх головним заняттям в цих місцях – рибним промислом і полюванням.

Кальміуська паланка. Фортеця Кальміус

Історичні джерела підтверджують наявність постійного прагнення в запорозького козацтва до ведення господарської діяльності на узбережжі Азовського моря та Кальміуса в ХVII cт. Утім, в цей час азовське узбережжя знаходилось під владою Османської імперії та її васала Кримського ханату.

монета НБУ “500 років козацьким поселенням. Кальміуська паланка”, 23.12.2005. Присвячена 500-річчю виникнення українських козацьких поселень на території нинішніх Донецької і Луганської областей, які згодом утворили Кальміуську паланку Війська Запорозького Низового.

Кальміуська паланка або Кальміус – це було стале селище українських козаків, військово-адміністративний центр однієї з територіальних округ, з яких складались належні Новій (останній) Запорозькій Січі землі – Вольності Війська Запорозького Низового або Запорожжя). Заснована запорозькими козаками на початку 16 сторіччя як фортеця Кальміус (від річки Кальміус), яка убезпечувала їх від нападів кримських та ногайських татар. Кальміуська паланка як населений пункт був стабільним місцем проживання людей, що склалося внаслідок службової, господарської та іншої їх діяльності.

Колега Р.Саенко, старший науковий співробітник краєзнавчого музею Л.Кучугура в статті «Были ли предшественники у Мариуполя» («Приазовский рабочий», 7 березня 2002 р.) додає, що на лівому березі Кальміуса стояло укріплення з церквою в середині. Поблизу укріплення знаходилася і гончарна майстерня, де виготовлялися козацькі люльки. Але найпереконливішим про постійне перебування запорозьких козаків в гирлі Кальміуса є свідоцтво виявлення двох козачих кладовищ, про що так само написала Л.Кучугура у вище згаданій статті.

Слід додати, що і до цього козаки були не новачками в гирлі Кальміуса. А.Чорногор в статті «До історії заснування міста Жданова» написав, що ще в 1500 році козаки (не запорожці, оскільки Запорозька Січь утворилась пізніше) побудували в гирлі Кальміуса зимівник Домаха. А А.Лисянський доводить, що «у самого гирла Кальміуса… у XVІ столітті виникло запорозьке городище Домаха. Впродовж цієї теми слід додати і думку маріупольського історика Д.Грушевського, що в гирлі Кальміуса на самому початку XVI століття вже існувала козача фортеця Кальміус.

Доказом того, що Кальміус містом був ще в XVI столітті, приведемо повідомлення А.Лисянського, який в книзі «Конец Дикого поля» цитує грамоту московського царя Федора від 31 серпня 1584 року, в якій йдеться про посилку царської платні донським отаманам і козакам, що ходили проти татар «під Кальміус».

Історичні джерела свідчать, що у 1740-х рр. запорізькі козаки почали системне, осіле господарське освоєння узбережжя Азовського моря. Завдяки цьому встановлювалися господарські (торговельні) зв’язки Надазов’я з українськими землями, імперським простором та закордоном. Селище Кальміуська паланка була зародком торговельно-транспортного хабу (вузла), повноцінне становлення якого відбулося вже в межах Маріуполя протягом майже всього ХІХ ст.

Місто Маріуполь влаштовувалося не на порожньому місці. Від  історичних попередників залишилась матеріальна спадщина, ймовірно, до 9% початкової потреби в житлових приміщеннях. У тогочасному звіті зазначалось: «…Куплено  у прежде живших там малороссиян пятьдесят пять [55] домиков».

Чи було місто Павловськ?

Заселяючи землі запорозьких паланок, Катерина II проводила в життя антикозачу, антиукраїнську політику. Багато міст вона засновувала на місці козачих поселень. Приклад тому перейменування козачого Кальміуса в Павловськ (Павлоград).

Як відомо, відразу ж після ліквідації Запорозької Січі були скасовані її адміністративно-територіальні одиниці – паланки, а замість них утворені повіти. Власне на території Кальміуської паланки спочатку був створений повіт, що отримав ім’я козачої фортеці Кальміус. Проте, буквально через декілька місяців його перейменували в Павлівський. Це відбулося в 1776 році, коли В.Чертков тільки «озабочен был мыслью устроить в новой губернии город Павловск, в честь и в память наследника престола Павла Петровича». А заклав його лише два роки потому.

Як свідчить єпископ Феодосій, Чертков, «изыскивая лучшее и удобнейшее для этого место, остановился первоначально мыслию на старинной запорожской Паланке-на-Кальмиусе» і «В ЭТОЙ ПАЛАНКЕ при впадении реки Кальмиуса в Азовское море решился устроить новый город Павловск».

У своєму ордері «Об отводе вышедшим из Крыма … грекам земель» на території колишньої Кальміусськой паланки, Г.Потьомкін не тільки вказав межі цих земель, але і наказав грекам майбутнє місто їх «іменувати Маріуполь». Ця фраза, а також карта, що з’явилася 2 жовтня 1779 року на додаток до ордеру №2829, карта, на якій в гирлі Кальміуса замість Павловська значився Маріуполь, і ввели в оману офіційних історіографів. Впродовж двох століть вони рахували 1779 рік роком заснування Маріуполя. Але Потьомкін в 1779 році лише наказував грекам ордером № 2829 «місто їх побудувати або на березі Азовського моря при гирлі річки Кальміуса, або при гирлі річки Солоної, званою Калецом». А будівництво цього міста вони, відповідно до ордера Потьомкіна і указу Азовської губернії №1817, почали в кінці липня – на початку серпня 1780 року.

В «Описании городов и уездов Азовской губернии», написаному за завданням Г.Потьомкіна в 1782 році, мова йде прямо про те, що Маріуполь побудований в 1780 році на місці стародавнього міста Домахи.

джерела:

  • https://www.0629.com.ua/news/3653256/pro-kozacke-korinna-mariupola-castina-1-davni-sprobi-osagnuti-cinnik-ukrainskogo-kozactva-v-istorii-mariupola
  • https://www.0629.com.ua/news/3654781/pro-kozacke-korinna-mariupola-castina-2-novi-sprobi-privernuti-uvagu-do-dati-zasnuvanna-mariupola-ta-dii-komandi-bojcenka-na-comu-napramku
  • https://www.0629.com.ua/news/3655464/pro-kozacke-korinna-mariupola-castina-3-akim-bulo-selise-kalmiuska-palanka
  • https://www.0629.com.ua/news/3656198/pro-kozacke-korinna-mariupola-castina-4-pocatok-imperskogo-uporadkuvanna-tereniv-selisa-kalmius-ta-jogo-okolic-kalmiuska-sloboda-pavlovsk
  • https://www.0629.com.ua/news/3656751/pro-kozacke-korinna-mariupola-castina-5-zustric-pravoslavnih-hristian-z-krimskogo-hanatu-ta-ukrainciv-na-terenah-de-viris-mariupol
  • https://www.0629.com.ua/news/3657738/pro-kozacke-korinna-mariupola-castina-6-aku-z-spadsinu-vid-selisa-kalmiuska-palanka-kalmius-otrimav-mariupol
  • http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Mariupol_mst
  • Микола РУДЕНКО, Козацтво зародилось в Північному Приазов’ї
  • https://www.rbc.ua/ukr/styler/gorod-geroy-mariupol-nastoyashchaya-istoriya-1653957444.html
  • https://uk.wikipedia.org/wiki/Жданов_Андрій_Олександрович